Світоглядно-ідеологічний

Українська Мрія. Обговорення (Частина 2)

В рамках проекту «Український цивілізаційний проект» – лекція голови Громадського комітету національної безпеки України Олексія Толкачова.

УЧАСНИКИ ДИСКУСІЇ

івінський Володимир

Координатор світоглядно-ідеологічного
напрямку ЦРС, модератор

Карпенко Людмила

Шеф-редактор Інтернет-видання
«Народний вісник»

Толкачов Олексій

Голова Громадського комітету національної безпеки України

Мінін Олександр

Старший партнер юридичної фрми "КМ Партнери"

Харченко Ігор

Директор Центру розвитку суспільства

Шульга Наталія

виконавчвчий директор "Українського наукового клубу"

Авдюшкін Олександр

Психоісторик
(нормативні соціально-економічні моделі)

Гончар Анатолій

 

Мурін Дмитро

Підприємець

Початок обговорення...

ОБГОВОРЕННЯ

Наталія Шульга.

У мене дуже коротке питання. Оскільки Ви є противником матеріалістичного світогляду, наскільки я зрозуміла з Вашої лекції, то, будь-ласка, поясніть різницю між комфортом і покращенням життя людей.

Олексій Толкачов.

Я не зовсім зрозумів, яким чином це відноситься до матеріалістичного світогляду.

Наталія Шульга.

Ваша доктрина спрямована на покращення життя людей. Отож яка роль матеріалістичного комфорту та ідеального в житі людини?

Олексій Толкачов.

Зрозумів, відтак спробую пояснити. Сучасний світ спрямований на забезпечення матеріальних потреб людини. Але він нездатний вирішити духовні, світоглядні проблеми людини. Тому часто можна зустріти індивідів, які живуть в комфорті, користуються всіма благами цивілізації, грошей не рахують, але не можуть вважати себе щасливими людьми. Вони пригнічені, невдоволені. Коли дивишся на таких людей, то задаєшся питанням – чи зробив науково-технічний прогрес їхнє життя щасливішим? І відповідь однозначна – ні. Тому що націленість сучасної цивілізації на технічне створення комфорту не дозволяє досягти людині духовної гармонії з навколишнім світом.

Я не противник матеріалістичного світу. Але вважаю, що в сучасному світі стався катастрофічний перекіс на користь матерії, в той час як духовний розвиток виявився на задвірках цивілізації. Баланс двох складових – матерії і духу – необхідно буде відновити в майбутньому світі.

Наталія Шульга.

І на підставі цього Ви критикували західні країни, зокрема США.

Олексій Толкачов.

Так, критикував і продовжуватиму критикувати, адже духовне наповнення життя людей там є мізерним, так само, як і в Європі. І я про це часто розповідаю на прикладі Бельгії – там ідеальна соціальна система, розвинена і гармонізована економіка, достатньо ліберальних свобод, ідеальні дороги, ідеальні школи, ідеальні житлові будинки… Мені хотілося б наслідувати Бельгію в облаштуванні України. Але! В такій ідеальній країні як Бельгія ледь не половина молоді у віці до 25 років не відчуває себе щасливою та сидить на антидепресантах! І це є криза духу. Вони матеріально забезпечені, все досконало, все надзвичайно класно, все дозволено, але немає духовних орієнтирів, немає, чого прагнути! На жаль, і ті люди в Україні, які почуваються забезпеченими, не є щасливими. Вони часто жаліються на проблеми з коханими, на непорозуміння, на образи на світ, на конфлікти з батьками…

Таким чином, я хочу від  Української Мрії значно більше, ніж створення ідеального державного механізму, досконалої правової, економічної, транспортної системи, соціального забезпечення тощо. Я вбачаю, що Українська Мрія має дати людям свободу та наблизити їх до щастя. І матеріальний комфорт є не єдиною його передумовою.

Володимир Лівінський.

Дякую. Наступне запитання.

Олександр Авдюшкін.

Хочу зазначити, що з приводу математичного моделювання соціальних систем, то такі роботи проводились. І сподіваюсь, що ми матимемо змогу розгорнуто розглянути їхні результати. Справа в тому, що запропонована Вами Українська Мрія, на жаль, не працює. Справа в тому, що необхідно не лише суспільство організувати, але й створити відповідну ієрархію управління. Як її будувати? За принципом, хто більше любить? Але ж той, хто більше любить, той більше віддає, жертвує своїми інтересами. Відтак, будувати ієрархію на основі любові навряд чи вдасться. Але в цілях збільшення інтегрованості суспільства, збільшення дієздатності суспільства Ваші ідеї цілком доречні. А питання моє стосується мрії та мети. Розмежуйте, будь-ласка, ці два поняття.

Олексій Толкачов.

Можу дуже довго з Вами сперечатися, що суспільна організація на основі любові не спрацює. Однак, я думаю, важливіше зробити ремарку стосовно того, що любов до інших вимірюється жертвою. Це глибоко помилкове твердження. Часто людина, приносячи себе в жертву, проявляє не любов, а власну гординю. Жертовне розуміння любові не залишає місця усвідомленій любові до себе. А той, хто не вміє любити себе, не здатний любити інших.

Тепер перейду до Вашого важливого запитання стосовно мрії і мети.

Є твердження, що мріяти про досяжні речі не можна. Адже з досягненням такої мрії наступає розчарування, пустота та дезорієнтація. Мрія завжди має бути утопічною, недосяжною. Але, вона має спиратися на алгоритм досягнення, який включатиме мету, цілі та завдання.

Відтак, досяжною має бути мета, а мрія має бути ідеальним орієнтиром. Вона завжди має залишатися попереду.

Олександр Авдюшкін.

Тоді я запитаю так. Чи можливо знайти якийсь зовнішній суб’єкт, який стане чинником організації та зменшення ентропії всередині системи? Тобто, що є антиподом даної мрії? Що може бути уявним ворогом Української Мрії? Можливо, саме антипод, якийсь ворог дозволить згуртувати суспільство довкола Української Мрії?

Володимир Лівінський            .

Ворогом любові є ненависть.

Олександр Авдюшкін.

Тоді як можна любити людину, яка є носієм ненависті?

Олексій Толкачов.

Любов до ворога полягає в тому, що ми не прагнемо його знищити в концтаборі, а воліємо його перевиховати і зробити другом. При цьому, поважаємо його священну свободу світогляду.

Однак, Ви правильно вказали, що поширеним мотивом для зменшення ентропії в соціальній системі є наявність зовнішнього ворога. Це той чинник, про який писав Фрейд – почуття ненависті. Цей спосіб гуртування є найпростішим – визначити ворога та влаштувати полювання на відьом. Але я глибокого переконаний, що об’єднання «проти» завершиться тим самим, чим скінчив Третій Рейх та Радянський Союз. Необхідно гуртуватися «для», а не «проти».

Анатолій Гончар.

Дозвольте задати наступне питання. В центрі сьогоднішньої дискусії опинилося щастя конкретної людини або стан суспільства як сукупності таких індивідів. Але ніхто не згадує про визначну роль людини у Всесвіті. Тому я хочу наголосити на тому, що людина є провідником любові. Вона містить необмежену кількість любові, яку може передати Всесвіту. Вона ніколи не виснажиться, бо чим більше любові віддаєш, тим більше маєш.  Отож я хочу запитати Вашу думку щодо місця людини у Всесвіті.

Олексій Толкачов.

Дякую за важливе і, водночас, складне запитання. Ризикую залишить незрозумілим, адже теми любові, взаємодії людини з всесвітом є нетрадиційними для суспільно-політичного дискурсу.

Я вірю в те, що людина є богоподібною сутністю завдяки своїй здатності проявляти любов і творчість. На жаль, сьогодні ці здібності в масах дуже погано розвинені. Це дає мені підстави вважати, що реалізація Української Мрії на основі любові відкриє нові можливості людини – відкриються здібності богоподібної надлюдини. Нарешті, станеться те, про що Ви говорите, – людина нарешті стане провідником любові у Всесвіті.

Олександр Мінін.

Дозвольте в продовження Вашого вислову про схильність суспільства до збільшення внутрішньої ентропії за відсутності зовнішнього організуючого чинника. Логічно тоді припустити, що саме по собі суспільство існувати не може, а любов є засобом організації системи… Тоді де зовнішній організуючий чинник? Чи не йдеться в даному контексті про Бога?

Олексій Толкачов.

Дякую за цікаве запитання. Справа в тому, що «зовнішність» організуючого чинника є досить умовною. В цьому контексті не варто розуміти якусь фізичну зовнішність. Натомість, зовнішнім є вплив такого суб’єкта, який розрізняє власну окремість від об’єкту організуючого впливу. Наприклад, якщо Ви усвідомлюєте суспільні негаразди і вирішуєте їх виправити своїм організуючим впливом, то Ви стаєте організуючим суб’єктом, а суспільство – об’єктом Вашого організаційного впливу. Тобто йдеться про суб’єкт-об’єктний зв'язок.

Стосовно любові як інструменту організації, то вона має безліч проявів. І її не можна обмежувати лише божественною любов’ю. На мою думку, любов людського серця є продовженням і виявом божественної любові. Відтак, людські діяння, засновані на любові, можуть ставати справжніми проявами любові Бога в матеріальному світі. Однак, це не свідчить, що Бог є єдиним організуючим суб’єктом. Таким суб’єктом може виступати кожна людина-творець.

Лівінський Володимир.

Прошу наступне запитання.

Дмитро Мурін.

У мене є два запитання, які стосуються шляху досягнення Вашої Мрії.

Перше запитання. Чи не варто почати реалізовувати Українську Мрію, таку спільноту любові на якомусь обмеженому сегменті суспільства? Тобто почати з 1% суспільства, ,потім поширити форми організації на 2%, і так далі…  Можливо, було б варто почати з поширення Ваших ідей з еліти, аристократії, духовної еліти? Адже від рівня її духовного розвитку залежить перспектива всієї системи – про це неодноразово вже неодноразово згадували. Отож, можливо, спочатку почати з виховання нової еліти на основі Ваших ідей в розрахунку, що з часом ці ідеї поширяться на все суспільство?

Друге запитання. Щойно ми говорили про людські мрії. Великий вплив на мене в цьому плані здійснила стаття Сергія Дацюка на Українській Правді «Про що варто мріяти» (www.pravda.com.ua/articles/2009/08/24/4152428). Він вірно пише: мрійте, мрійте, мрійте! Варто мріяти, бо мрії рухають світом! Однак, зараз я розумію, що мрії справді мають бути масштабними, величними. Такими, щоб вони здійснювали вплив на оточуючих, захоплювали їх. Не просто купити дім, машину, здійснити подорож… А полетіти на Марс, зробити відкриття, поставити рекорд… Чим більше людей буде мати такі величні мрії, а також, чим кращими будуть можливості для їх досягнення, тим успішнішою і щасливішою буде країна. Отож, чи вкладається теза «Україна – країна здійснених мрій» в Вашу концепцію національної Мрії?

Прошу Вас відповісти, тоді в мене буде ще запитання…

Олексій Толкачов.

Дякую! Питання дуже актуальні.

По-перше, стосовно аристократії, чи духовної еліти, яка стане провідником ідей любові на все суспільство. Її необхідно готувати, однак на сьогодні для централізованої підготовки немає ресурсу. З іншого боку, вже є достатньо людей, які можуть виконати роль такої еліти. Однак, вони не дуже переймаються політикою, а ще – вони розпорошені по великій кількості тренінгових центрів, психологічних гуртків, або вони самостійно займаються самовдосконаленням. Буквально вчора в метро зустрів дівчину років дев’ятнадцяти, яка читала «Пхагаватгітту». Отож, є люди, які прагненням до духовного вдосконалення самостійно дійдуть рівня духовної еліти.

Завдання, яке постає на початку Української Мрії, – це консолідація духовної еліти та створення організаційного ядра. Принаймні, необхідний розвиток комунікації між цими людьми, щоб можна було почати реалізацію спільної Мрії.

І справді, реалізація мрій не лише робить людей щасливим, але й рухає людство вперед. І не страшно, що Мрія виглядає на перший утопічною й недосяжною! Чим далі від нас мрія, тим більше досягнень ми зробимо на шляху до неї. Зрештою, все, що нас оточує, колись було мріями. Хтось мріяв про електричну лампочку, хтось мріяв літати, хтось мріяв дістатися зірок… Чим вищими будуть наші мрії, тим вищих щаблів досягатимемо.

Натомість, що ми маємо сьогодні?! Молода людина закінчує школу, і їй нав’язують приземлену мрію, що вона має заробляти багато грошей. А для цього стати юристом, отримати дипломи… А людина в душі мріє робити фізичні відкриття, стати всесвітньо-відомими письменником або на Марс полетіти – оце мрія!

До речі, чим не мрія – полетіти на Марс? Зазначу, що за часів Радянського Союзу експедиція на Марс справді готувалася, і лише смерть Корольова зупинила СРСР від реалізації цього грандіозного задуму.

Отож, Україні потрібні не лише мрійники, але й можливості по досягненню мрій. Для цього необхідно реалізувати ідеї Григорія Сковороди щодо спорідненої праці. Тоді, коли кожна людина зможе працювати на досягнення своєї мрії, займатиметься роботою, яка приносить задоволення, тоді суспільство буде щасливим і гармонійним. Дослідники вже встановили, що коли людина задіяна у сфері спорідненої праці, то вона, по-перше, відчуває себе щасливою. По-друге, вона заряджається від роботи енергією, а не розтрачує свою власну енергетику. По-третє, якщо людина виконує роботу з любов’ю, то її ефективність зростає на 20% порівняно з тим робітником, який не отримує задоволення від праці. Отож, ідеї спорідненої праці є складовою Української Мрії, заснованої на любові, адже вони дозволяють гармонізувати суспільство.

Володимир Лівінський.

У Вас ще було маленьке запитання.

Дмитро Мурін.

Так, є ще одне запитання. Воно дуже коротке. З чого нам почати?

Олексій Толкачов.

Все дуже просто! Почати глобальні зміни необхідно з себе! Зміни себе – і ти зміниш весь світ! Це найперший крок.

Далі, необхідно організовувати зміни в загальнонаціональному та світовому масштабі. Для цього найперше необхідно сформулювати сучасну доктрину любові та концепцію реорганізації суспільства. Потім ідея пошириться в маси через випуск книги або документального фільму на зразок «Духу часу». В моєму баченні, мають бути задіяні всі ці дві форми. Книга дає цілісне і глибоке бачення, а фільм – можливість зрозуміти ідею за півтори години часу.

Після цього однодумці та прихильники Мрії мають почати гуртування і об’єднуватися в громадські рухи. Подальші кроки можуть варіюватися, однак очевидно, що суспільство має пере форматувати або навіть пере заснувати державу у відповідності до потреб часу та відповідного рівня масової свідомості. Далі, організаційні структури мають поширювати ідею за межі однієї країни, адже Мрія, заснована на любові має абсолютно чіткий цивілізаційний вимір. Вона не може бути обмежена кордонами України, але в перспективі матиме виразний вплив на Росію, СНД та, як мінімум, Східну Європу. Отож відразу варто почати реалізовувати Українську Мрію як наднаціональний цивілізаційний проект. Просто почати необхідно з України.

Володимир Лівінський.

Україна може бути просто адресою початку цього руху.

Олексій Толкачов.

Так точно. Тому мрія й називається українською.

Дякую Вам за увагу та за інтерес до теми!

Бюлетень Пліч-о-пліч